Аналітичний центр
СУДОВІ СПРАВИ ПРО ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО аналіз рішень за ст. 126–1 Кримінального кодексу України (2019–2023)
Цей аналітичний звіт показує, як на практиці працює кримінальне правосуддя у справах про домашнє насильство за ст. 126–1 КК України — і де система дає збої.
Ми проаналізували судові рішення першої інстанції у близько 6000 справах за 2019–2023 роки. Це дає статистику домашнього насильства по країні: динаміку справ і регіональні відмінності, види покарання за домашнє насильство.
Динаміка кількості справ про домашнє насильство:
*Статистика домашнього насильства з 2019 по 2023 роки
У фокусі судова практика за статтею Кримінального Кодексу — домашнє насильство.
Окремий блок присвячений тому, які саме покарання за домашнє насильство призначають суди і як змінюються підходи. Зокрема, громадські роботи залишаються найпоширенішим видом покарання, водночас збільшується частка випадків позбавлення волі та інших більш суворих санкцій.
Також звіт розбирає «вузькі місця» правозастосування: як працюють угода про примирення та інші угоди в провадженні, і як (та з якими ризиками) застосовується звільнення від кримінальної відповідальності у справах, пов’язаних із домашнім насильством.
Наприкінці — висновки та практичні рекомендації для судів, прокурорів, поліції, системи БПД, органів влади й громадського сектору: що саме можна змінити, аби підвищити якість реакції держави та зменшити ризик повторного насильства.
Звіт також допомагає визначити напрями для вдосконалення правозастосовної практики, щоб забезпечити належний підхід до розгляду таких справ, а отримані результати стануть основою для посилення адвокації змін у сфері протидії домашньому насильству та захисту прав потерпілих.
Динаміка кількості покарань у вигляді громадських робіт:
*Статистика покарань у вигляді громадських робіт за домашнє насильство з 2019 по 2023 роки
СУДОВІ СПРАВИ ПРО ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО аналіз рішень за ст. 126–1 Кримінального кодексу України (2024)
Звіт за 2024 рік — це наступний крок у нашому моніторингу щодо того, як працює судова практика 2024 у справах про домашнє насильство за ст. 126–1 КК України. Ми зберегли підхід, який дозволяє порівнювати дані між роками (вироки й ухвали першої інстанції + офіційна статистика), і водночас розширили аналітику там, де від деталей залежить реальний захист постраждалих і якість правозастосування.
За даними звіту, у 2024 році зафіксовано кримінальні провадження 2024 — 1778 справ за ст. 126–1. Це дає актуальну статистику домашнього насильства: регіональну динаміку та відмінності між областями.
Окрема увага — тому, як суди обирають покарання за домашнє насильство і як на практику впливають законодавчі новації 2024 року, зокрема пробаційний нагляд як альтернатива арешту.
На відміну від звіту за 2019–2023 роки, звіт за 2024 рік значно розширює предмет дослідження. Поряд із аналізом вироків і угод, у ньому вперше системно розглянуто цивільні позови про відшкодування шкоди у справах про домашнє насильство, обмежувальні заходи у справах про домашнє насильство, практику призначення експертиз, оцінці того, як працюють програми для кривдників та питання дітей як потерпілих.
Дослідження демонструє зміну підходів судів: майже повну відмову від формальних механізмів звільнення від відповідальності та поступовий перехід до моделей, орієнтованих на реальний захист потерпілих. Водночас аналіз альтернативних заходів, зокрема програм для кривдників, виявляє нерівномірність їх реалізації між регіонами та брак системного контролю за їх ефективністю.
Незмінною залишається і ключова проблема, зафіксована ще у попередніх звітах: домашнє насильство в Україні має чітко виражений гендерний характер — більшість кривдників це чоловіки, а потерпілих — жінки.
Стать кривдника
Стать потерпілої особи
*Більшість кривдників у справах про домашнє насильство – чоловіки. Більшість потерпілих – жінки.
Особливо тривожним є становище дітей: навіть коли вони стають свідками насильства, суди рідко визнають їх потерпілими, що вказує на системне недооцінювання шкоди, завданої дитині. Саме тому звіт 2024 року не лише фіксує тенденції, а й формує підґрунтя для адвокації реальних змін у судовій та правозастосовній практиці.
Наприкінці — висновки та рекомендації для судів, прокурорів, поліції, системи БПД, органів влади та громадського сектору: що саме можна змінити, аби посилити захист постраждалих і підвищити якість судового реагування.
Види покарань:
*Всі види покарань за домашнє насильство у 2024 році
Аналіз проєкту Цивільного Кодексу
22 січня 2026 року було оприлюднено проєкт нового Цивільного кодексу України (реєстр. №14394), поданий народними депутатами України. Документ позиціонується як комплексна реформа приватного права та крок до гармонізації із європейськими стандартами. Водночас аналіз його положень свідчить про наявність концептуальних і структурних ризиків, що можуть вплинути на обсяг та якість захисту цивільних прав.
Проєкт запроваджує низку оціночних категорій, зокрема «доброзвичайність», які не мають чітких критеріїв застосування. Такі формулювання розширюють дискрецію правозастосовних органів і підривають принцип правової визначеності, замінюючи юридичні стандарти моральними оцінками. Це створює потенціал для непередбачуваної та нерівномірної практики.
Суттєві зміни стосуються сімейного права. Закріплення шлюбу виключно як союзу жінки та чоловіка, відсутність правового визнання одностатевих пар, окремі положення щодо віку вступу до шлюбу та обмежень на його розірвання формують ризики звуження прав і нерівності в доступі до цивільно-правового захисту.
Окремі норми можуть ускладнити захист жінок і дітей, зокрема через додаткові процесуальні бар’єри або розмиті критерії оцінки «належної» поведінки.
Також викликає занепокоєння розширення підстав для обмеження цивільної дієздатності, що за відсутності чітких запобіжників може призвести до зловживань.
Попри задекларовану мету модернізації та оновлення цивільного законодавства, запропонований текст містить положення, які потребують суттєвого доопрацювання з огляду на принципи рівності, недискримінації та правової визначеності. У представленому аналізі розглядаються ключові ризики, колізії та потенційні наслідки прийняття Проєкту в його чинній редакції.